Що потрібно для просування? Зрозуміти, що все, що потрібно для просування і що йому заважає, знаходиться у нас в голові. Розберімо все по черзі, по кроках: Крок №1. Готовність шукати та впроваджувати нове.
Тому що не можна старим:
– старими співробітниками,
– старими методами,
– старими клієнтами,
– старим управлінням,
-старим мисленням, отримати новий результат.
А все нове – невідоме. Воно вимагає перевірки та не факт, що спрацює. Звідси випливає…
Крок №2. Готовність крокувати у невідоме.
Бути готовими до того, що ваші інвестиції коштів (часу, сил, грошей) не виправдають себе. Знайти спосіб, як щось не спрацює, це не відсутність результату. Адже тепер ви можете шукати новий варіант, але все-таки це втрата коштів.
І до цього треба бути готовим.
А це означає…
Крок №3. Готовність ризикувати.
Знаючи, що крок може виявитися не тим, все ж таки йти.
Для того, щоб перевірити гіпотезу і якщо вона спрацювала, масштабуватися, а якщо ні, то нічого страшного, знаходимо і перевіряємо наступну. На словах все зрозуміло, але мало хто на це готовий.
Більшості потрібні гарантії, що це спрацює, перш ніж братися. Ось і сидять багато хто, місяцями та роками зважуючи свій майбутній крок, щоб не «обламатися», щоб зробити все правильно. Але це велика помилка. Потрібно дозріти для наступного розуміння, наступного кроку в розвитку.
Крок №4. Готовність розуміти, що важливіше не «ПРАВИЛЬНО», а «ШВИДКО», оскільки все одно це вимагає перевірки.
Готовність перевіряти знайдену гіпотезу швидше, поки конкуренти не впровадили або поки вона актуальна, а не роздумувати та розмірковувати вічність. Інакше можна в обговоренні зустріти старість, а з нею й бідність. Послухайте, про що говорять багато хто, життя яких уже йде до заходу сонця. Скільки жалю про те, що втрачено. Ось якби все повернути назад… Думаю, що кожен у житті має такі моменти. Головне, щоб їх була мінімальна, а не максимальна кількість.
А для цього потрібен наступний крок у вашому просуванні…
Крок №5. Розуміти, що краще зараз на «3», ніж колись на «5».
Тому що на “5” ніколи не буде.
Завжди буде не час. Завжди здаватиметься, що ви ще не готові. Що ще трохи потрібно часу на велику підготовку. Завжди вам здаватиметься, що потрібно ще трохи та тоді… А поки що не вистачає потрібних коштів. Ось ще трохи та часу буде більше, а тоді….
Ось назбираю грошей і тоді… А зараз я не готовий ризикувати ними, їх і так не багато. Це дуже велика помилка.
Крок №6. Розуміння, що підраховуватипотрібно не витрати, а плановані доходи.
Адже якщо весь час дивитися на видаткову частину, яку видно, а прибуткова незрозуміла, то вибір очевидний. Ми весь час керуватимемося, спираючись на витрати, принципом – витрачатимемо якнайменше.
А в ідеалі знайти щось безкоштовне.
Але треба розуміти, що так робить більшість і в таких методах буде величезна конкуренція. Отже, ймовірність отримання результату мінімальна.
І що тоді, в результаті, ми отримаємо? Розчарування.
А якщо керуватися іншим, протилежним підходом: – що мені може принести максимально більший результат?
Тоді, в результаті розуміння, заради чого все починається, сміливості та готовності буде більше. Та й конкуренції, у такому підході, буде значно менше, оскільки більшість обирає перший підхід. А значить ймовірність отримання результату буде значно вищою. А винагорода максимальною. І не важливо з якого разу, з 5-го чи 10-го, ви потрапляєте в ціль, зрештою доходи окуплять усі витрати!
Крок №7. Не задовольнятися наявним.
Просування закладено самою природою. Якби цього не було, ми досі сиділи б у печерах і ходили в шкурах. Коли нам мало, не заради накопичення, а заради підкорення, завоювання, володіння, азарту, спортивного інтересу чи пристрасті, ми приречені на просування. Життя сповнене новизни, перемог, яскравих подій.
Ми забуваємо про промахи та живемо перемогами. Саме таку одержимість мали всі великі люди. Люди, які творили історію, впливали на життя багатьох людей. Як мінімум, на своє життя та життя своїх близьких, роблячи його кращим…
А тепер уявіть, що чекатиме на людину, яка готова йти в нове. Вона пробує, зазнає невдачі, знову пробує, але йде остаточно. Що на неї чекає?
І що чекає на іншу людину, яка робить навпаки: – не ризикує – все по 7 разів відміряє та зважує – рахує витрати, а не доходи У кращому разі вона залишиться на місці.
А якщо навколоусі її конкуренти вибирають перший варіант?
Їй доведеться радіти їхнім невдачам і спотиканням, але тільки до певного часу, а потім? Потім у них настане зліт, а в першої крах!
Кожен сам створює свій шлях та умови просування по ньому…
Якому підходу ви віддаєте перевагу?
