Ті посадові особи, які існують на бюджетні, отже на народні гроші, зустрічають відвідувачів, тобто той самий народза їхні гроші так, ніби ти прийшов до них додому, без запрошення, вночі, та ще й вимагаєш віддати собі їхню єдину нирку. Тому що другу вони вже, страждаючи за потреби громадян, встигли віддати. І чуєш від них, вкотре, щось «обіцяльне», як у тому анекдоті: «Я ж вам скільки разів казав: – приходьте завтра! А ви всі сьогодні приходите!»
Багато хто настільки змирився з подібним, що вже вважає це, як само собою зрозуміле. Хочеш щось вирішити, знайди підтримку («дах») та оплати. А скільки залежить від якості «даху».
Я щасливий і гордий, що саме наш народ, люди моєї країни, моєї Батьківщини, України перші повстали проти цього, на просторі «СНД». Я впевнений, що рано чи пізно у всіх країнах це станеться. Форми можуть бути різні, але це обов’язково станеться!
І знаєте чому, тому що ринкові закони мають головну властивість – розставляти все так, щоб було максимально вигідно максимальному числу учасників ринку, а не мінімальномув особі
будь-якого режиму. 
Але хто в цьому процесі є головним та справжнім ворогом? Президент? Парламент? Чиновники? Можливо багато хто зараз скаже, що вся система!? Згоден. А що таке система?
Розповім свіжий, сьогоднішній приклад.
Повертаючись із далекої поїздки, я заїхав до Вінниці на шиномонтаж, перевірити тиск у колесах. Там зовсім не було відвідувачів, що мене, як клієнта, втішило: – не буде черги; – працівники не зайняті; – мене краще обслужать; – я заощаджу час і т.д.
Я під’їхав до входу, де біля вхідних дверей розташоване велике панорамне вікно, що дозволяє бачити як клієнтів, що під’їхали, так і те, що робиться всередині. На вулиці було сиро, накрапав дощ, мені було достатньо у вікно автомобіля сказати працівникові, що підійшов, щоб він перевірив тиск і дати йому, за результатом, гроші. Але що сталося насправді?
Крізь лобове скло автомобіляя бачив, як усередині шиномонтажу сидять троє працівників, які дивляться в одне місце, періодично поглядаючи на мене, перемовляючись і посміюючись. Пройшло три хвилини, ситуація не змінилася.
Мені довелося вийти з машини, одягнути куртку, зайти до них… І виявилось, що вони дивляться новини!Їх цікавлять зміни у країні!
На моє запитання: “До вас потрібно заходити, щоб ви звернули увагу?” Вони відповіли: А щоми до вас виходити повинні?
Так! Звісно так! Ми повинні йти на зустріч клієнтові, інакше він піде від нас. Це може ще не знати чи не хотіти знати чиновник, але приватний бізнес це знати ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ! Адже це його гроші, його прибуток. Це зарплата тих самих співробітників.
Ви напевно зараз скажіть, що це не їхній бізнес. Згоден. Але власник бізнесу мав їх навчити цього. Або краще у всіх невдачах, у нерентабельностізвинувачувати зовнішні причини?
А може, він вчив? Можливо підлегліпри ньомуповодяться інакше?
Так, сподіваюся, що так, принаймні у деяких так, але не в нашому прикладі. На цьому історія не закінчується…
За всім цимз вулиціспостерігав із чашкою кави в одній руці та з цигаркою в іншій, одягнений не в робочий одяг, чоловік. Ви, я думаю, вже здогадалися, що це був ніхто інший, як власник цього шиномонтажу.
І на моє запитання: «Чому його працівники не повинні виходити до клієнтів?» Він був здивований тим, що вони мають це робити. “А якщо вони зайняті” – запитав він.«Але ж вони не зайняті. Вони дивляться телевізор!”
Все, що я зміг, це дати йому свою візитку, щоб він зайшов на цей сайт. Можливо, він зараз читає цю статтю? Сподіваюся, колеги, що вона, як і багато інших, які я пишу на ці теми, та ваші коментарідопоможуть йому і багатьом іншимзробити наші бізнеси, наші сервіси, наші життя, наші країни кращими та красивішими.
Адже, як сказав у «Собачому серці» професор Преображенський: «Розруха не в клозетах, а в головах. І коли ці «співуни» співають: «Геть розруху!» (дивляться новини та мріють, щоб жити стало краще) – я сміюся…»
Будь-яка революція, будь-які ідеї можуть бути знищені без розуміння та підтримки. Почнемо, а якщо вже почалася, то підтримаємо ідеї революції, ідеї свободи та процвітання зі свого місця, зі свого бізнесу, зі своїх співробітників, з себе!
І коли хтось не згоден заради великих ідей, то тоді заради себе, заради дітей, заради їхнього майбутнього. Погодьтеся, що це теж не малі цілі?
Будь-який бізнес, як і будь-яка країна, починає розквітати, коли в них починає надходити більше грошей. Не завдяки кредитам, які бере підприємець чи уряд, а завдяки грошам, які нам віддають люди, споживачі. І роблять це не з примусу, не за потребою, тому що монополія, тому що інакше не вирішити… А роблять цеза наявності вибору, з великим бажанням та задоволенням, бо купують вони у нас не товар, а користь від товару, від його використання, від отриманих результатів. Але ще, що дуже і дуже важливо, від того, як вони у вас купували, яке задоволення при цьому отримували. Тому що багато товарів, особливо послуги, ми купуємо заради цього задоволення, заради такого модного і потрібного слова«Сервіс». 
А що таке сервіс? Якщо в Google набрати в пошуковій системі цей запит у форматі «Картинки», то ви побачите, в основному, тільки автомайстерні або гарантійне обслуговування? Але чи це сервіс? Чим підприємець конкурує у своїй ніші? Ціною? Ось і отримуємо удушення один одного зниженням цін майже до повної збитковості. А чому?
Ви думаєте, що клієнт готовий платити лише за найдешевший товар? Ви самі за що звикли платити? Сервіс –це дії спрямовані на створення у клієнта почуття значущості!
І за цебагато хто готовий платити багато!
Буду радий вашим думкам, вашим пропозиціям та коментарям. До нової зустрічі.
Ваш Олександр Морозов.
